Батькам

 

 

Пам’ятка для батьків

 

Проблеми між батьками і дітьми немає там, де батьки та діти дружать і мають спільні заняття.

 

Принципи усвідомленого батьківства

 

  • Любіть свою дитину.
  • Сприймайте дитину такою, якою вона є.
  • Довіряйте дитині.
  • Вірте в те, що дитина може самостійно подолати життєві перепони.
  • Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.
  • Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас.
  • Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
  • Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
  • Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.
  • Прислухайтеся до думки дитини.
  • Будьте ввічливі з дитиною.
  • Проводьте разом із дитиною вільний час.
  • Допомагайте дитині розвивати її здібності.
  • Забезпечуйте  основні життєві потреби дитини.

 

Пам’ятка для батьків

 

Щоб ваша дитина була благополучною, успішною та мала адекватну самооцінку:

 

  1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не лише за її досягнення.
  2. Не обов’язково винагороджувати дитину подарунками за будь-які (особливо незначні) досягнення.
  3. Але не забувайте похвалити свою дитину за будь-які, навіть дріб’язкові виконані нею справи.
  4. Ніколи (навіть спересердя) не говоріть своїй дитині, що вона гірша за інших.
  5. Необхідно по змозі чесно й терпляче відповідати на будь-які запитання дитини.
  6. Необхідно доручати дитині посильні домашні й сімейні справи.
  7. Не варто сварити дитину за безлад в її кімнаті чи на робочому столі, якщо цей розгардіяш спричинений виконанням дитиною якогось творчого завдання і робота ще не завершена.
  8. Забезпечуйте дитину книжками (тобто інформаційними ресурсами) й реквізитом для її улюбленого заняття, хобі.
  9. Привчайте дитину самостійно мислити.
  10. Допомагайте дитині складати її власні плани і приймати рішення.
  11. Спонукайте дитину аналізувати свої вчинки, вести щоденник, виражати свої думки у вигляді есе, віршів оповідань або займатися іншими видами творчості.
  12. Намагайтеся приділяти дитині більше уваги.
  13. Не забувайте брати дитину в поїздки цікавими місцями.
  14. Залучайте дитину до складання планів сімейних справ і подорожей.
  15. Учіть дитину вільно й невимушено спілкуватися не лише зі своїми однолітками, а й з людьми будь-якого віку.
  16. ,Не соромтеся наголошувати, що ви пишаєтеся своїм малюком!
  17. Ніколи не дратуйте дитину й не докоряйте гнівно й розлючено за зроблені нею помилки.
  18. Будьте чесні у своїх почуттях до дитини.

Хоч іноді ставте себе на місце вашої дитини – і тоді вам буде більш зрозуміло, як правильно поводитися з нею!

ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ ПОВІРИТИ В СЕБЕ! 🙂

Уміння батьків підтримувати та заохочувати власну дитину є запорукою для вихо­вання здорової, розумної, щасливої, самодостатньої особистості. Зазвичай навіть одне слово віри у своїх дітей відкриває серце дитини до взаєморозуміння та допоможе їй повірити в себе.

Успішна навчальна діяльність дитини по своїй суті — це діяльність колективна, яка містить у своє­му складі не лише старання учня та учителів, а й під­тримку дитини з боку батьків. Саме у процесі спіл­кування ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, краще розуміти одне одного. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуа­ції, суть заборон та обмежень. Допоможіть навчи­тися словами висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Є слова, які підтримують дитину, і слова, що руй­нують її віру в себе.

Батькам важливо пам’ятати, що під час спілкування з дітьми варто уникати погроз, наказів, критики з переживанням негативізму, образливих прізвиськ, допиту, безапеляційних тверджень, несвоєчасних порад.

Погрози викликають страх, почуття підлеглос­ті, образу, ворожість: «Якщо ти цього не зробиш, залишишся без ласощів»; «Якщо ти не можеш сво­єчасно зробити уроки, я серйозно подумаю над тим, чи слід заборонити тобі гуляти на вулиці (або сидіти біля комп’ютера, або займатися у спортив­ній секції)».

Накази — виявлення влади над іншою людиною, тобто руйнується атмосфера рівноправності (проте в певних, виняткових ситуаціях можна їх застосову­вати, але дуже обережно, виважено): «Тобі це гово­рить батько (мати), ти повинен його (її) слухатися»; «Як тобі несоромно так розмовляти з дорослими, негайно припини!»; «Я тобі забороняю товаришу­вати з…».

Критика з переважанням негативізму без надії на виправлення досить небезпечна для дитини, тому що залишає дитину без батьківської любові та підтримки: «Ти зовсім не навчений працювати»; «Твої зошити такі неохайні!»; «Ти не слідкуєш за сво­їми речами, вони в тебе розкидані, де завгодно».

Образливі прізвиська, що принижують гідність людини не залежно від віку: «Так може поводити себе лише упертий віслюк»; «Таке може сказати лише дурна людина»; «І в кого такий йолоп міг вда­тися?!» (зрозуміло, що всі ці репліки лише закріплю­ють у свідомості дитини «модель приниження ін­ших» і руйнують її самооцінку, принижуючи захисні механізми дитини).

Допит — образливе з’ясування несуттєвих де­талей, що фактично є проявом недовіри до дити­ни: «І скільки годин у тебе пішло на це?»; «Скільки це коштувало?»; «Чого це ти так пізно?»; «Чим це ти займаєшся?».

Безапеляційне ствердження відносно мотивів поведінки: «Ти ніколи не мав бажання цим займа­тися»; «Ти не хочеш поводитися так, як слід, а ро­биш мені на зло»; «Ти — скупий» (вони є болючими для дитини й руйнівними для її психічного здоров’я, оскільки не дають можливості розібратись дорос­лому в її діях, створюючи стіну видуманих нереаль­них «фактів»).

Несвоєчасні поради в той момент, коли дитина просто хоче, щоб її вислухали: «Якби в тебе на столі був лад, то не довелося б хвилюватися, коли ти шу­каєш потрібні папери»; «Чому ти не зробила це так, як я тобі сказав, отепер маєш»; «Просто не звертай на це уваги».

Отже, уникайте, остерігайтесь деяких невда­лих реплік на адресу своїх дітей. Аналізуйте свої дії та щовечора пригадуйте, скільки разів ви сказали дитині: я зайнята; подивися, що ти наробив; не го­вори так швидко; неправильно; коли ж ти навчиш­ся?! Скільки разів я тобі казала?! Ні, я не можу.

Уникаючи цих реплік, ви зможете підтримати свою дитину, переконуючи її в тому, що ви до неї не байдужі.

Якщо навіть дитина й не дуже успішно справляється з чим-небудь, батьки повинні дати їй зрозуміти, що їхні почуття стосовно неї не змінилися.

Декілька способів сказати словосполучення «дуже добре»: пречудово! У тебе це вийшло! Це на­багато краще, гарна робота; мої вітання; нарешті!; так тримати!; я не зуміла б зробити краще; надзви­чайно; прекрасно; відмінно; чудово; ще краще; ти досягнеш успіху; фантастика!; неймовірно!; як ти багато зробив; розумник; ти дійсно це покращив; вітаю!; твоя правда!; велика тобі подяка; молодчи­на!; чіткий порядок; це вже успіх; щиросердно рада за тебе; грандіозно тощо.

Батьки часто плутають підтримку з нагородою й похвалою. Остання може бути й не бути під­тримкою.

Наприклад, надто щедра похвала може здатися дитині нещирою. В іншому разі вона може підтри­мати дитину, яка має осторогу, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримка допомагає дитині відчути свою необ­хідність, важливість. Відмінність між підтримкою й нагородою визначається часом і ефектом.

Нагорода зазвичай видається дитині за те, що вона зробила дещо дуже вправно, або за її до­сягнення в певний період часу. Підтримка, на відмі­ну, від похвали, може надаватися за будь-якої спро­би або невеликого прогресу.

Коли ви виявляєте задоволення від того, що ро­бить ваша дитина, це підтримує її і мотивує про­довжувати справу або робити нові спроби. Вона отримує задоволення від себе.

 

Корисні слова підтримки та заохочення для забезпечення позитивної емоційної атмосфери:

  • Спробуй ще раз.
  • У мене теж не одразу все виходило,тому не втрачай надії.
  • Я завжди вважала, що ти зможеш це зробити.
  • Повір у себе.
  • Я можу зрозуміти твій стан.
  • Я тебе розумію.
  • Я впевнена, що ти зможеш.
  • Разом ми зможемо.
  • Мені подобається те. що ти зробив.
  • Навіть якщо ти помилишся, я допоможу тобі.
  • Ти талановитий.
  • Я пишаюся тобою.
  • Я вірю в те, що все вийде.
  • Давай спробуємо зробити якнайкраще.

 

Підтримувати можна за допомогою:         окремих слів («красиво», «акуратно», «прекрасно», «уперед»);висловлювань («Я пишаюся тобою», і «Мені подобається, як ти працюєш»),      «Це дійсно прогрес», «Я задоволений твоєю допомогою», «Усе чудово виходить», «Добре, дякую тобі», «Я задоволений,  що ти намагався це робити, хоча все вийшло зовсім не так, як ти цього очікував»); дотиків (поплескати по плечу; доторкнутись    до руки; м’яко підняти підборіддя дитини; наблизити своє обличчя до її обличчя; обійняти її);спільних дій, фізичної взаємодії (сидіти, стояти поруч із дитиною; м’яко вести її; гратися з нею;слухати її; їсти разом із нею);   виразу обличчя (усмішка, підморгування, кивок, і сміх). 

Для того, щоб продемонструвати віру в дитину та її можливості, батьки повинні мати мужність і ба­жання зробити наступне: забути про минулі пораз­ки своєї дитини; допомогти їй набратися впевне­ності в тому, що дитина справиться із поставленим завданням; дозволити їй розпочати «з нуля», спи­раючись на те, що батьки вірять в неї, у її здатність досягти успіху; пам’ятати про минулі успіхи й зга­дувати їх, а не про допущені помилки.

Щоб підтримати дитину, необхідно: опиратися на її сильні сторони; не зосереджувати увагу на не­вдачах; показувати, що ви задоволені дитиною; уміти й хотіти демонструвати любов.

Уміти допомогти розподілити великі завдання на більш дрібні, такі, з якими вона може впоратися; уміти взаємодіяти; дозволяти самостійно вирішу­вати проблеми там, де це можливо; уникати дис­циплінарних заохочень і покарань; приймати інди­відуальність дитини; проявляти емпатію (розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у свою дитину; демонструвати оптимізм тощо.

Отже, дуже важливо піклуватися про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом.

Можливо, це потребуватиме від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта.

Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх поро­джує успіх і підсилює впевненість у можливостях як дитини, так і батьків.

Пам’ятайте: дитині потрібно, щоб її розуміли, любили, визнавали та поважали.

 

↓